Освічені дворяни, які займалися мистецтвами і наукою – ми багато що знаємо про них. Але що нам відомо про людей, які забезпечували безтурботне життя аристократів. Селяни-кріпаки. Як вони жили і що робили з ними власники?

Освічені дворяни, які займалися мистецтвами і наукою - ми багато знаємо про них. Але що нам відомо про людей, які забезпечували безтурботне життя аристократів. Селяни-кріпаки. Як вони жили і що робили з ними власники?

15 цікавих фактів про кріпосне право

  • Таку назву кріпосне право отримало через те, що селяни були закріпачені, тобто закріплені на певній ділянці землі. На практиці це означало, що вони не могли залишати цю землю за своїм бажанням. Втікачів розшукували, карали і повертали власникам.
  • Найбільш важким стало положення кріпаків в епоху правління Катерини II. Відомо, що сама імператриця в спілкуванні з придворними назвала їх рабами, хоча між рабом і кріпосним в цілому присутня юридична різниця. Саме настільки пригнічений стан населення став однією з причин повстання Омеляна Пугачова.
  • У нашій країні кріпосне право протрималося довше, ніж в інших країнах. Наприклад, у Великій Британії будівництво лондонського метро почалося у 1860 року, а скасування кріпосного права в Україні відбулося лише у 1861 році.
  • Кріпакам заборонено було віддалятися далі певної відстані (зазвичай – 30 верст) від місця постійного проживання без особливого дозволу від поміщика, який міг видати селянинові тимчасовий паспорт. Ця заборона залишався в силі, поки його не відмінив Микола I, що правив до Олександра II.
  • Селянська реформа Олександра II від 1861 року на самому ділі не звільнила селян, а лише дала їм можливість викупити себе і свою землю, причому на абсолютно грабіжницьких умовах – більшість людей змушені були відпрацьовувати суму за свою свободу протягом усього життя. Реформа викликала таке обурення, що в наступні кілька років прокотилася хвиля з більш ніж 2000 селянських бунтів і повстань. Люди навіть не вірили, що імператор так обійшовся з ними, звинувачуючи його наближених в тому, що вони підмінили царський наказ про “справжню” свободу цими напівзаходами.
  • Кріпосне право існувало не скрізь. Наприклад, на Дону його не було, і історично навіть склалося правило “з Дону видачі немає”. Це означало, що будь-який побіжний селянин, що добрався до Дону і примкнув до козаків, не підлягав видачі, якщо його будуть шукати.
  • У минулому кріпосне право існувало і в багатьох країнах Європи – Австрія, Англія, Німеччина, Нідерланди, Іспанія. Але багато де воно було скасовано значно раніше, як, наприклад, в Нідерландах, де населення стало вільним до XVI століття, тобто приблизно на 350 років раніше.
  • У деяких державах кріпосного права не існувало, в основному в Північній Європі. Наприклад, в Норвегії і Швеції його взагалі не було, хоча в сусідній Данії воно процвітало.
  • Офіційно датою відліку кріпосного права вважається 1649 рік, коли цар Олексій Михайлович своїм Соборним укладенням прикріпив селян до землі на безстроковій основі. Однак, де-факто селяни і до цього моменту були практично безправні, багатьох свобод вони були позбавленНЯ. Проте, офіційно кріпосна залежність проіснувала 212 років, з 1649 по 1861.
  • Поміщики не мали права вбити належного їм селянина – за це вони могли і самі піти під суд, але на практиці ніхто виконання цього закону не контролював. Ніщо не заважало власникові не вбити кріпосного, а, наприклад, побити його так, щоб той помер сам, або позбутися від нього потихеньку, оголосивши потім, що той втік.
  • Селяни не вважалися підданими, вони були всього лише власністю свого власника. До моменту селянської реформи 1861 року близько 34 населення країни, або близько 60 млн. осіб, ставилося саме до кріпаків.
  • У селян була можливість викупити себе з залежності і знайти тим самим свободу, але це було важко. За першу половину XIX століття, тобто з початку століття до скасування кріпосного права, викупити себе зуміли близько 1 млн. осіб, або приблизно 4% від загального їх числа.
  • Селяни-кріпаки могли бути продані, як худоба, причому при цьому могли запросто розділити членів однієї сім’ї. Потім вийшов царський указ, який забороняє розділяти сім’ї, але він легко обходився – замість продажу селян їх просто пропонували внайми, хоча і продавець, і покупець прекрасно розуміли, що насправді мова йде про продаж.
  • В середині XVIII століття близько половини селян ставилися до кріпаків, інші були вільними людьми. З 1816 року почалася скасування кріпосного права в Прибалтійських губерніях, але до іншої частини імперії вона дійшла лише через десятки років.
  • Протягом століть кріпаки не могли володіти власним майном, і все, що у них було, фактично належало їх господарям. Закон, що дозволяє їм купувати і мати особисту власність, яка при цьому не була власністю їх власників, був прийнятий лише у 1848 році, за тринадцять років до остаточного скасування кріпосного права.
Цікаві факти про кріпосне право

Кладненко Сергій

Сергій Кладненко, головний редактор сайту. Автор статей на сайті. Журналіст з досвідом роботи в українських і зарубіжних інетрнет-виданнях.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *