Твори письменника та поета Івана Франка перекладені багатьма мовами. Крім літературної діяльності, він здобув популярність як учений та учасник революційного соціалістичного руху. Висувався на здобуття Нобелівської премії, проте кандидатуру не встигли розглянути через передчасну кончину літератора.

Цікаві факти про Івана Франка

18 цікавих фактів про Івана Франка

  1. Іван Франко народився 27 серпня 1856 року у Нагуєвичах Дрогобицького повіту. У дев’ятирічному віці він втратив батька. Вітчим полюбив здібного, допитливого хлопчика і вдправив його до гімназії в Дрогобич.
  2. Згодом, ставши вже відомим письменником, Іван Франко з обуренням описував гімназичні порядки. У своїх оповіданнях “Олівець”, “Грець у школі”, “Урок чистописання”, “Батько-гуморист” він з дивовижною правдивістю намалював портрети жорстоких вчителів, які вбивали в дитячі голови тупу гімназичну премудрість.
  3. Ось про один з них. Його вважають веселуном, називають “батьком-гумористом”, а насправді ця худорлява людина з кінським обличчям знущається з дітей, дражнить їх, якщо вони помиляються, садить на “ослячу лаву”, карає різками. Не кращими були й інші вчителі.
  4. Іван Франко ніколи не став би такою освіченою людиною, якби не поповнював шкільні знання читанням книжок. Це було його улюблене заняття. Він видобував книги, де тільки міг: у товаришів, у бібліотеках, а іноді, зібравши кілька монет, з завмиранням серця вирушав у книжкову крамницю і, насолоджуючись запахом друкарської фарби, перебирав книжки, купував дешеві видання. Він зачитувався творами Пушкіна, Лермонтова, Гоголя, Тургенєва, Льва Толстого. Особливим його коханням користувалася книга “Кобзар” Тараса Шевченка.
  5. 1875 року Іван Франко вступив до університету у Львові. Туди неохоче приймали людей селянського походження, але завдяки своїм блискучим здібностям Іван Франко таки став студентом Львівського університету. Молодь, яка навчалася там, була головним чином з багатих польських та німецьких сімей. І все ж таки в університеті було чимало студентів, які мріяли про звільнення Західної України від влади австро-угорського імператора.
  6. Франко приєднався до частини студентства, яка розділяла соціалістичні ідеї. У студентському журналі “Друг” він став розміщувати свої статті, вірші і там же надрукував свій переклад українською мовою відомого роману Чернишевського “Що робити?”
  7. За участь у цьому журналі Івана Франка було заарештовано і кинуто до в’язниці. Але він стійко переносив усі поневіряння. За гратами він таємно писав вірші.
  8. У 1880, а потім у 1889 Франко знову доведеться побувати під арештом. Побачивши у в’язниці і справжніх злочинців, і бідняків, які зважилися на злочин через крайню потребу, письменник використовує образи та теми у своїй літературній творчості.
  9. Вийшовши з в’язниці, Іван Франко цілком присвятив себе літературній праці. Він писав оповідання, в яких зображував важку працю селян та робітників-нафтовиків. Про їхнє життя він чув багато оповідань ще в дитинстві, у кузні свого батька.
  10. Ця кузня була справжнім сільським клубом. Тут кожен говорив про своє життя-буття, про все, що траплялося в навколишніх селах. Особливо багато говорили про Борислав. Ще недавно Борислав був маленьким, непомітним селом, яке належало одному польському поміщику. Місцеві жителі давно зауважували, що у Бориславі з-під землі б’є джерело якоїсь бурої рідини. Нею користувалися як колісною маззю. Ні власник села, ні селяни не підозрювали, що у найближчому майбутньому Борислав розростеться у ціле місто, де видобуватимуть нафту та гірський віск (озокерит).
  11. Жадібність охопила підприємців. Багато хто, прагнучи розбагатіти, скуповував земельні ділянки і починав бурити землю, шукаючи нафту. Селяни натовпом попрямували на нафтові промисли.
  12. Іван з дитинства чув нескінченні розмови про “рипників” (так називають нафтовиків). Його жива уява малювала натовп чорних, напівголих, прикритих лахміттям, похмурих і згорблених людей з краями хліба, що пахли нафтою і зв’язками млявої цибулі в руках. Серце його стискалося від болю, коли він чув, як багато людей гинули в нафтових колодязях: вони задихалися під землею, тонули в нафті, розбивалися, падаючи на дно глибоких, погано обладнаних шахт. Як часто мріяв він у дитинстві втекти з дому та піти пішки до Борислава!
  13. Якось батько взяв його з собою до Дрогобича (там теж добували нафту) і хлопчик, не відриваючись дивився на “рипників”, що блукали містом. Ймовірно, ці дитячі спогади допомогли письменникові так яскраво та правдиво описати життя робітників-нафтовиків.
  14. Один з найкращих творів Івана Франка – повість “Боа констриктор”. “Боа констриктор” – це латинська назва змії, удава. Франко у своїй повісті описує великого капіталіста-нафтопромисловця, який подібно до удава, душить сотні робітників, змушуючи їх трудитися і гинути на його промислах.
  15. Іван Франко був не лише видатним прозаїком, а й одним з найбільших поетів свого часу. Він писав ліричні вірші, поеми, байки, притчі, драматичні твори у віршах.
  16. Франко, виступаючи проти самодержавства, привітав революцію 1905 року. Він написав статтю на захист письменника Горького, який був поміщений у Петропавлівську фортецю.
  17. 1913 року, коли виповнилося сорокаріччя діяльності Франка, громадськість вшановувала видатного письменника. Але сили його вже були надламані. Тяжко хворий, він доживав останні роки, за висловом одного з сучасників, “тягнучи землею свої зламані, закривавлені орлині крила”.
  18. Іван Франко помер 28 травня 1916 року. “Як син селянина, вигодуваний черствим мужицьким хлібом, – писав він, – вважаю своїм обов’язком віддати працю всього свого життя цьому простому народу”. До кінця життя Франко залишався вірним цій своїй заповіді.
Цікаві факти про Івана Франка

Кладненко Сергій

Сергій Кладненко, головний редактор сайту. Автор статей на сайті. Журналіст з досвідом роботи в українських і зарубіжних інетрнет-виданнях.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *