Цікаві факти про Золоту Орду

Багато хто думає, що Золота Орда – це те ж саме, що і Монгольська імперія. Це не зовсім так. Золота Орда входила до складу Монгольської імперії і була, грубо кажучи, європейською частиною Монгольської імперії.

Починаючи з 1227 року, після приходу до влади онука Чингісхана Батия, Золота Орда почала стрімко розвиватися. Вона захопила частину Середньої Азії і частини Східної Європи.

І сьогодні ми вирішили побільше розповісти вам про цю велику імперію. У публікації ми зібрали найцікавіші факти про Золоту Орду, які повинні сподобатися не тільки дорослим, але й дітям.

ТОП цікавих фактів про Золоту Орду

• Факт 1. Золота Орда з’явилася вже після того, як завойовник Чингісхан розділив створену ним імперію між своїми нащадками. Монгольська імперія досі залишається найбільшою державою, яка коли-небудь існували на Землі. Їй належала практично вся Євразія, і навіть займана СРСР площа була значно менше. При цьому сама назва “Золота Орда” з’явилося через століття після її розпаду, а самі кочівники називали її “Улус Джучі”.
• Факт 2. У степовиків здавна була своя релігія, і в першу чергу вони поклонялися небу. Але на початку XIV століття у Золотій Орді став поширюватися іслам – хан Узбек, той самий, що видав князя Івана Калиті безстроковий ярлик на князювання, прийняв іслам, а також зробив його державною релігією.
• Факт 3. Хан, який очолював Золоту Орду мав велику владу, але вона далеко не завжди передавалася у спадщину. Новими правителями зазвичай ставали сини померлого правителя, але їх все одно вибирали інші хани, які очолювали улуси подрібніше. Це рідкісний приклад виборної монархії, коли верховного правителя саме вибирають. У сучасному світі подібна форма правління збереглася в Малайзії, де короля час від часу вибирають з числа султанів.
• Факт 4. Останній етап існування Золотої Орди, як єдиної держави, ознаменувався великою смутою – за 21 рік на престолі встигло побувати цілих 25 ханів. Незважаючи на те, що в результаті політична ситуація заспокоїлася, Орда почала поступово розпадатися на окремі незалежні держави. Саме так з’явилися Казанське, Сибірське, Казахське, Кримське, Узбецьке і інші ханства.
• Факт 5. Слов’янські землі до складу Золотої Орди ніколи не входили. Незважаючи на те, що Монгольська імперія поширювала свій вплив в тому числі і на заселені слов’янськими народами території, після її розпаду Золота Орда втратила частину могутності. Довгий час князі платили хану дань, але офіційно вони при цьому не підпорядковувалися Орді, будучи її васалами.
• Факт 6. Термін “татаро-монголи” був придуманий істориками тільки в XIX столітті. Насправді Золота Орда була надзвичайно багатонаціональною державою, що увібрала в себе безліч тюркських народів. Якщо поглянути в глибину історії, то виявиться, що у ханів Орди практично не зустрічаються чисто монгольські імена ще з часів Чингісхана.
• Факт 7. Всупереч поширеному міфу, далеко не всі “громадяни” Золотої Орди були кочівниками. До її складу входили і землі, населені хліборобами, наприклад, болгарами, аланами і удмуртами. Хоча більша частина Орди зберігала мобільність, так що образ лютих степових воїнів, які все життя проводили в сідлі, виправданий.
• Факт 8. У Золотій Орді навіть після затвердження офіційної релігії зберігалася віротерпимість. Що складалася з різних народів, вона увібрала в себе послідовників ісламу, християнства, буддизму і різних племінних вірувань. До XIV століття навіть існувала сараєвська єпархія православної церкви, заснована з благословення хана. Розташовувалася вона в місті Сараї, що знаходився на річці Волга.
• Факт 9. Ще один популярний міф свідчить, що Золота Орда була державою кочівників, далеких будь-якій культурі. Це далеко не так – хани опікувалися розвитком торгівлі, а тому наводили порядок на своїй території, щоб зробити свої землі безпечними. Дороги будувалися і підтримувалися в хорошому стані, існувала розвинена фінансова система. При цьому брехня вважалася одним з найтяжчих гріхів, і будь-хто, в ній викритий, втрачав довіру, вплив, а іноді і життя.
• Факт 10. У Золотій Орді хан не володів абсолютною владою. Його накази виконувалися беззаперечно, але лише до тих пір, поки він користувався повагою інших ханів. Якщо щось йшло не так, верховного правителя могли швидко змістити і замінити іншим, більш благонадійним.