Троянська війна – найвідоміша історична подія античності. Але у чому ж справа: чому навіть історики не можуть упевнено сказати, яким відомостям про неї можна вірити, а які відносити до міфів та вигадок? Чи була вона взагалі, чи під міфологічною завісою ховається зовсім інша історія?

Цікаві факти про Троянську війну

ТОП цікавих фактів про Троянську війну

  1. Отже, що спричинило легендарну війну? Гомер в «Ілліаді» стверджує, що з трагічного непорозуміння. Морська богиня Фетіда та герой Пелей справляли своє весілля: запрошені були всі боги, крім одного. По випадковості або щоб уникнути можливих сварок у списку запрошених не було богині розбрату – Еріди. Це дуже розлютило її і тоді розлютована богиня вирішила засмутити свято – підкинула серед гостей золоте яблуко з написом «прекрасне». На це звання стали претендувати три богині: Гера, Афіна та Афродіта. Вирішити конфлікт Зевс доручив Парису, смертному троянському царевичу. Змагання так захопило богинь, що вони почали підкуповувати царевича, хто чим може. Так Гера обіцяла зробити Париса царем усього світу, Афіна – легендарним і наймудрішим героєм, а Афродіта, будучи богинею кохання, запропонувала царевичу за дружину найкрасивішу з земних жінок – Олену. Вона була дружиною спартанського царя Менела.
    Паріс вибрав кохання і тим самим прирік на Трою гнів двох інших богинь. Афродіта допомогла йому викрасти Олену зі Спарти – це стало приводом до війни. Усі наречені, що колись сваталися до Олени, приєдналися до війська. Серед героїв був і той, хто не сватався до Олени і не рвався захищати Спарту – Ахілл, син Пелея і Фетіди, що підріс. Він вирушив на війну лише з бажання виявити силу та завоювати славу, супроводжував героя вірний друг Патрокл. Військо троянців очолювали герої Гектор і Сарпедон.
  2. Гнів Ахілла.
    Поки боги не втручалися в події, а тільки з цікавістю спостерігали. Між Ахіллом і Агамемноном стався розбрат через прекрасну бранку і тоді герой у пориві гордості відмовився брати участь у подальших битвах. Цей вчинок був дуже необачним, тому що греки почали зазнавати одної поразки за іншою, поки Ахілл тільки холоднокровно спостерігав. Його ж вірний товариш Патрокл не зміг це витерпіти: він надів обладунки Ахілла і люто кинувся в бій. Герой загинув від руки Гектора, а зброя дісталася переможцю як трофей – це нарешті змусило Ахілла діяти. Довго він оплакував друга і заприсягся помститися Гектору і всій Трої за його смерть. Гефест на прохання Фетіди викував нові обладунки для Ахілла. Вдягнувши їх, не зменшив лють і гнів, а спрямував їх у вірне русло, на своїх ворогів.
    Наступна битва була страшна – Зевс зняв усі заборони та дозволив богам самим вступити у бій за будь-який бік. Ахілл таки наздогнав Гектора у своїх же обладунках. Богами було вирішено, що у цій битві судилося загинути Гектору – він був убитий списом Ахілла в шию. Після бою вірному другові герой влаштував пишні поминки, а над тілом ворога жорстоко знущався – тричі на день проїжджав містом на колісниці з прив’язаним до неї тілом Гектора. Пізніше зустрівшись з батьком свого ворога, Пріамом, Ахілл звіддав йому тіло. На цій події «Ілліади» закінчуються, але легендарна війна мала ще не один розділ.
  3. “Ахіллесова п’ята”.
    Навіть такий герой, як Ахілл, не може бути невразливим у будь-якій битві, навіть якщо він напівбог. Ще в дитинстві героя його мати, Фетіда, подбала щоб її син прожив довге життя. Щоб зробити тіло сина невразливим до будь-якої зброї, богиня занурила його у води річки Стікс, тримаючи при цьому за п’яту, яка й стала його єдиним уразливим місцем.
    Отже, після вбивства Гектора на допомогу троянцям прийшли амазонки на чолі зі своєю царицею Пенфесилією та ефіопи під проводом князя Мемнона. У бою від руки князя гине ще один друг Ахілла – Антилох. Мстячи за нього, герой викликає Мемнона на смертельний поєдинок і перемагає. Далі від його руки гине цариця Пенфесилея. І так Ахілл, не шкодуючи нікого, просувався все далі до воріт Трої. Цього боги допустити не могли: Аполлон рукою Париса випустив стрілу, яка вразила героя у вразливу п’яту. Різні автори по-різному описують загибель Ахілла, змінюючи її обставини та місце дії, але найлогічнішим вважається саме цей варіант його смерті.
  4. «Троянський кінь» та завершення війни.
    Незадовго до загибелі Ахілла між ним та Одіссеєм виникла суперечка: чи можливо взяти Трою хитрістю, а не силою? Одіссей був спритний і хитрий, він вважав, що можна легко ввести в оману троянців та обманом захопити місто. Герою видався шанс довести це: після смерті Ахілла Фетіда доручає віддати його зброю та обладунки в нагороду гідному герою. Таким виявився Одіссей.
    Ходили легенди, що у троянському храмі Афіни знаходиться Паладій – статуя-оберег з зображенням богині, і доки вона знаходиться у місті, місто невразливе для вторгнення. Одіссей разом з Діомедом спробували викрасти статую, але не вдалося. Тоді греки вирішили застосувати хитрість у боротьбі з троянцями: за порадою Афіни було побудовано величезного розміру дерев’яного коня. У його порожнині мали сховатися хоробріші та найсильніші греки під проводом Одіссея і напасти, коли за конем закриються ворота Трої. Отже, коли кінь опинився біля стін міста, троянці були збентежені. Синон, який супроводжував коня зовні, переконав троянців, що дерев’яна статуя – це дар богині Афіні, щоб умилостивити її після спроби викрадення Паладія. Також він додав, що знищення коня принесе Трої лише горе. А якщо вони впустять його в місто, то чекає їхня перемога у всіх прийдешніх війнах.
    Одна людина, незважаючи на застереження, була впевнена, що коня краще знищити. То був Лаооконт, жрець Аполлона; і щоб не дати йому зірвати підступний план греків, сам Аполлон послав до жерця двох змій, які задушили його самого та двох його синів. Вважаючи це знаком богів, троянці радісно впустили коня у межі міста.
    Вночі Синон випустив замкнених греків і дав сигнал решті війська. Олена була врятована, а Троя знищена та вогнем стерта з лиця Землі. Багато хто був убитий, багато хто відведений у рабство і лише кілька людей змогли врятуватися. Так закінчилася багаторічна легендарна історія троянської держави.

Інші короткі цікаві факти про Трою

  • Троя мала ще одну назву – Ілліон. За ним велике оповідання Гомера і було названо Ілліадою. Хоча досі не відомо: назви позначають одне і те саме, чи одна з них належить місту, а друга цілій державі.
  • Є припущення, що Ахілл та Патрокл були не лише друзями дитинства, а й давніми коханими. Це цілком пояснює лють Ахілла після смерті товариша.
  • Оповіді та поеми не сприймаються істориками як достовірне джерело, тому не відомо: чи була ця війна насправді, чи це алюзія на іншу війну та інші народи.
  • Оскільки ніхто не впевнений у правдивості сказань та місця здійснення воєнних дій, невідомо і в яких тимчасових межах розвивалися ці події. Але аналізуючи і порівнюючи описи з давніх поем, вчені сформували гіпотезу, що війна належить до XIII-XII століття до нашої ери.
  • З міфів та сказань про Трою до наших днів дійшли деякі крилаті вирази, наприклад «яблуко розбрату» — так називають предмет чи причину конфлікту. «Ахіллесовою п’ятою» прозвали слабке місце когось чи чогось, а під «троянським конем» мають на увазі підступний дар чи вчинок, прихований за добрими намірами.
  • Троянська війна тривала 10 років, 9 з яких пройшли в походах і марних нападах на неприступне місто, а події «Іліади» та взяття Трої відбулися лише на десятий рік, як і пророкували провісники.
  • Також провидці повідомили, що перемоги греки не здобули без ще одного відважного воїна – могутнього Нептолема, сина Ахілла. Він брав участь у взятті Трої та перебував разом з іншими воїнами в утробі коня.
  • Після руйнування Трої грецьке військо розділилося на дві частини: перша партія воїнів відпливла додому відразу після перемоги, інша через деякий час. Про те, якою довгою та важкою була дорога додому для Одіссея та Менелая Гомер, розповідає у своїй іншій поемі під назвою «Одіссея».
Цікаві факти про Троянську війну

Кладненко Сергій

Сергій Кладненко, головний редактор сайту. Автор статей на сайті. Журналіст з досвідом роботи в українських і зарубіжних інетрнет-виданнях.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *