Якість викладання в сучасних школах – предмет нескінченних суперечок, таке собі «яблуко розбрату». А ось закордонне навчання вважається високою маркою, еталоном, до якого всі прагнуть. Чи обгрунтовано? У моніторингу PISA (Міжнародна програма з оцінки освітніх досягнень учнів) Україна і правда далека від вершин. На маківці інтелектуального Олімпу розташувалися Японія, Естонія, Фінляндія, Китай, Сінгапур. З чим пов’язано панування цих країн в освітній сфері? З особливою організацією навчальної діяльності, унікально вибудуваною освітньою системою? Ми зібрали 15 цікавих фактів про закордонну шкільну освіту, які проливають світло на затемнену домислами реальність.
ТОП цікавих фактів про школу
- Разом з сакурою розквітають знання.
Саме так вважають японці, шкільний навчальний рік яких починається у квітні. В Україні з настанням весни учні відчувають якусь розслабленість, блаженно передчувають літні канікули. Японські ж школярі тільки приступають до інтелектуальної праці.
Всього ж навчальний рік в японській школі включає в себе три семестри: квітень – липень, вересень – грудень, січень – кінець березня. Відпочинку, відповідно, не так багато, і весь він іде на саморозвиток. - Свобода, рівність і братерство.
Це не тільки гасло Великої французької революції, а й негласний статут шкіл Фінляндії. Кожен учень – особистість, але в той же час – частка великого шкільного братства, де всі мають однакові права. Ніяких привілеїв і «любимчиків» вчителів. На рівності і єдності грунтується успіх фінської освіти.
Фінські педагоги наділені свободою в складанні навчальних планів. Найчастіше кілька предметів викладаються одночасно: література, наприклад, поєднується з природознавством. Комплексний підхід сприяє розвитку аналітичного мислення у дітей. - Метод батога і … батога.
Пряників і похвали школярам Китаю чекати не доводиться: на те, щоб тішити самолюбство, просто немає часу. Навчання в китайській школі – це нескінченна робота, робота і ще раз робота. При населенні в півтора мільярда за отримання вищої освіти (і квитка в краще життя для китайських учнів) ведеться справжня боротьба, що стартує в школі. Провал на випускному іспиті – чи не зрада сімейної честі, а за списування на них на китайських школярів накладається кримінальна відповідальність. - Практичність – ознака майстерності.
Майстерності сінгапурських шкіл, зрозуміло. Освіта в них орієнтована не стільки на політ фантазії, глибину думки, скільки на практичну користь від отриманих знань. Уже в середній школі (з 12 років) починається вивчення, наприклад, бухгалтерської справи. Все це дуже вигідно, як показують результати працевлаштування сінгапурських випускників. - Горе від розуму.
Відчувають естонські школярі, які, за результатами психологічних досліджень, в старшій школі відчувають себе нещасними. Виною тому – висока завантаженість.
У кращих естонських школах велика конкуренція навіть при вступі до першого класу. Таке моральне навантаження – не найкращий вибір для дитини. - Тверде «ні» дорогим подарункам …
З боку школярів та батьків для викладачів в Південній Кореї. Дозволені символічні презенти на маленькі грошові суми. Битва проти корупції в навчальних закладах поки виграється успішно і без сумніву виховує в учнях поняття чесності. - Пережиток минулого чи вцілілі прекрасні традиції?
Ставлення до глибоко класичних католицьких шкіл в Ірландії різне. У сучасній країні святого Патрика багато стандартних змішаних шкіл, але і релігійних, з роздільною освітою (для хлопчиків і дівчаток) досить. - «Релігія – початок всього».
У цьому переконані всі школи Польщі. У поляків сильні католицькі традиції, тому релігійні уроки – важлива частина системи освіти. Заняття по релігії проводять священики, домашні завдання пов’язані з історією церкви, заучування молитв. Від релігійних уроків польські учні можуть відмовитися, але тільки в письмовій заяві. - Кожен вибирає для себе потрібні предмети в середній школі. Такі щодо ліберальні принципи освіти практикує Канада. Хлопці в середній школі (що йде, відповідно, після початкової) самостійно вирішують, які предмети будуть вивчати.
Крім того, паралельно зі шкільним навчанням багато дітей відвідують хокейні секції – знаменита кузня канадського спорту. - Леді і джентльмени ростуть в британських пансіонах, де пильно стежать за вихованням учнів. Уроки етикету, риторики, мистецтва типові для англійської освітньої системи. Примітно, що поступливістю британські школярі не відрізняються. Ось такі ось завзяті шибеники з тонкою аристократичною душею.
- «Тільки випускного балу не вистачало!»
Саркастично вважають в італійських школах, де випускних вечорів не влаштовують зовсім. Влаштовують зустрічі з викладачами, дружні «посиденьки» класами в ресторанах, але ніяких прикрашених актових залів та пишних церемоній. Привчають чи таким чином школярів до економії? Для відповіді достатньо згадати ціни на випускні сукні (а також витончені зачіски і туфлі), костюми (а також модні черевики і краватки) в Україні. - «Ваша оцінка – 5 балів!»
Почути таке – сущий жах для школяра Франції, який звик до 20-бальної системи оцінювання знань. Нестандартна освітня міра – запорука справедливості, оскільки натягнути, наприклад, десяток балів куди складніше, ніж перетворити четвірку з плюсом в п’ятірку з мінусом - «Зовнішній вигляд – часткове відображення внутрішнього».
Такої позиції, ймовірно, дотримуються школи ПАР. Дівчаткам заборонено використовувати косметику, розпускати волосся, хлопчикам – відрощувати розкішну шевелюру. І нехай Південно-Африканська республіка не лідирує в освітньому світі, за моральним обличчям там спостерігають уважно. - Загибель фаст-фуду.
Настала в школах Ізраїлю, яким офіційно заборонили продавати нездорову їжу. Учні можуть купити дієтичні напої, сендвічі з цільнозерновим хлібом, але тільки не жирну булочку і багату цукрами кока-колу. - Розрізняють по одягу, проводжають по розуму індійських учнів. Кожна школа Індії розробляє свою уніформу, діти носять її в обов’язковому порядку. А для інтелектуального зростання існують шахові гуртки, вельми популярні у індійської молоді.