Цікаві факти про Пізанську вежу

Пізанська вежа не одне століття викликає підвищену зацікавленість, збираючи біля свого підніжжя мільйони тих, хто цікавиться з усього світу. Туристи прибувають натовпами, щоб на власні очі побачити культову споруду і, звичайно ж, сфотографуватися так, щоб створювалася ілюзія, ніби кожен з них намагається підтримати «падаючу» вежу. Тим, хто мріє відкрити для себе більш ніж 800-річну історію легендарної пам’ятки архітектури, пропонуємо ознайомитися з 10 захоплюючими фактами, які розкривають її основні таємниці.

ТОП цікавих фактів про Пізанську вежу

1. Довгобуд довжиною більш ніж у 200 років.
   У X столітті ще не було об’єднаної держави під назвою Італія. На той час існували переважно міста-держави, серед яких і була Піза. Її розквіт почався після того, як нормандський завойовник Роберт Гвіскар вигнав з цих земель візантійців, захопивши незліченні скарби. Після цих знаменних подій правителі, намагаючись створити культурно-економічний центр, розпочали будівництво знакових об’єктів, серед яких і була Пізанська вежа.
   У 1174 р. почали зводити восьмиповерхову дзвіницю з помпезними колонадами, які складаються з 207 мармурових колон. На жаль, помилка в проектуванні, часті військові походи, політичні чвари змушували припиняти будівництво, яке тривало аж до 1399 р. Через такий тривалий термін змінилося кілька поколінь архітекторів, інженерів і робітників, які брали участь у будівництві майбутнього пам’ятника архітектури.
   Цікавий факт: Вада вежі, що принесла їй світову славу, почала проявлятися ще в період будівництва. Спочатку явний нахил об’єкта став причиною зупинки робіт для того, щоб провести зміцнювальні заходи. Але вони не виправили ситуацію. Крен вежі з півночі несподівано змінив напрямок на південь.
2. Пізанська вежа входить до архітектурного ансамблю середньовічного комплексу.
   Витончена дзвіниця стала останнім об’єктом, який зводили на Piazza dei Miracoli («Площі Чудес») для увічнення перемоги. У 1064 р. було закладено перший камінь у будівництво самої площі та Пізанського собору Успіння Пресвятої Діви Марії (Duomo di Santa Maria Assunta). Величний архітектурний ансамбль, створений з романського мармуру, крім собору та площі, включає купольний баптистерій, закритий цвинтар і кампанію (дзвіницю), яка стала найвідомішою спорудою комплексу через свою драматичну архітектуру.
3. Дзвін дзвонів опівдні.
   Оскільки Пізанська вежа — це дзвіниця, на її верхньому поверсі, до якого веде 251 щабель, встановлено 7 дзвонів. Кожен з них налаштований на певну ноту, щоб створити чудовий перелив звучання. Варто зазначити, що перший дзвін був створений задовго до закінчення будівництва вежі – у XIII столітті.
   А ось найбільшим до 1735 р. вважався дзвін відомого майстра Джованні П’єтро, який важив понад 3,5 тонни. У той час його для військових потреб переплавили і більше не відновлювали. Нині немає й дзвону під назвою Даль Поцо, який постраждав під час Другої світової війни. У післявоєнний період його поновили, але повертати на місце не стали, замінивши на точну копію. А сам Даль Поцо зберігається у місцевому музеї.
4. Башта без даху.
   Всі, кому вдалося піднятися на верхній поверх дзвіниці, могли спостерігати дивовижну красу картину. Є припущення, що архітектори, які закінчували будівництво, не змогли вирівняти нахил дзвіниці, тому вирішили дах не встановлювати.
5. Пізанська вежа почала «падати» понад 800 років тому.
   Багато хто припускає, що Пізанська вежа крениться через поважний вік. Однак насправді вежа почала нахилятися ще у 1178 році, коли було збудовано лише три поверхи. Таку ваду спричинила помилка у місці вибору будівництва, адже її вирішили встановлювати на глинисто-піщаному грунті, який ніяк не міг утримати 14-тонну конструкцію.
   Незважаючи на те, що архітектори вежі спробували виправити ситуацію, аж до створення нижчих поверхів з одного боку (щоб візуально виправити нахил), але це не спрацювало. За інформацією: «Протягом останніх 800 років стало зрозуміло, що 55-метрова вежа фактично «падала» зі швидкістю від одного до двох міліметрів на рік».
6. Галілео Галілей на вежі проводив свої фізичні досліди.
   Найвідоміший уродженець Пізи – великий вчений Галілео Галілей експериментував з гравітацією, піднімаючись на вершину вежі. Як свідчить легенда, невгамовний експериментатор кидав два гарматні ядра однакового розміру, але різної маси, щоб визначити їхню швидкість приземлення. Вчений чоловік досліджував стару мудрість у тому, що важчі предмети падають швидше (з теорії Арістотеля). Достеменно не відомо, чи Галілей проводив досліди, але фізики вже давно визначилися зі швидкістю вільного падіння тіл.
7. Як «падаючій» вежі вдалося встояти під час землетрусів?
   Зважаючи на поважний вік Пізанської вежі, не дивно, що їй довелося пережити чимало катаклізмів, починаючи з надзвичайних ситуацій природного характеру та закінчуючи руйнівними війнами. Як не дивно це звучить, але висока дзвіниця, побудована на нестабільній поверхні зі значним креном конструкції, все ж таки примудрилася встояти навіть у період потужних землетрусів (зафіксовано 4 події).
   Саме рухливість глини та піску стала запорукою небувалої стійкості вежі. Джордж Мілонакіс – учений, який брав участь у дослідженні легендарної пам’ятки, сказав: «За іронією долі, той самий грунт, який викликав нахил і поставила Башту на межу обвалення, може вважатися основним плюсом, що допомагає пережити сейсмічну активність земної кори».
8. Як Пізанську вежу «випрямляли»?
   Вже на початку XX століття кут нахилу становив 4 градуси, причому дуже швидко збільшувався. Коли цифра добігла до 10 градусів та зріс ризик падіння, розпочалися активні рятувальні роботи. У 1930-х рр., наприклад, для стабілізації конструкції в фундамент залили спеціальний склад рідкого цементу, який хоч зробив опору водонепроникною, але ще більш обтяжив конструкцію, ніж збільшив кут крену.
   Вчені, дослідники, архітектори та будівельники протягом десятків років намагалися знайти дієві способи стабілізації вежі, експериментуючи та розраховуючи можливі варіанти. Вже у 90-х було вирішено встановити сталеві кільця та противаги, які допомогли не лише зупинити просідання, а й трохи вирівняти будову.
9. Туристи з усього світу влаштовують фотосесії, в яких вони намагаються підтримати башту, що «падає».
   У нашому світі збереглося чимало дивовижних будов, до яких не зникає потік туристів. І якби Пізанська вежа не норовила впасти, то навряд чи вона мала підвищений попит серед подорожуючих. А тут і на власні очі можна побачити світову пам’ятку і влаштувати фотосесію, щоб запам’ятати знайомих. Які тільки пози не приймають любителі унікальних знімків, намагаючись підтримати башту, що «падає».
10. У світі є й інші «падаючі» вежі, які також викликають зацікавленість.
    Феномен «падаючих» будівель торкнувся не тільки Пізанської вежі, в деяких містах світу є такі ж нестандартні пам’ятки. У Німеччині, наприклад, знаходиться власна Падаюча башта Суурхузен, в Зомбковіце-Сленську (Польща) також є крива башта, як і в Ірландії, Малайзії, Норвегії, Китаї, Афганістані, Індії, в самій Італії.