Цікаві факти про північне сяйво

У всесвіті існує безліч унікальних явищ і місць, які людина не в змозі пояснити. Вона просто знає, що їх створила природа, що вони існують і ними можна милуватися. До таких цікавих та маловивчених природних чудес відноситься північне сяйво.

У давнину люди, не вміючи пояснити природу походження цього явища, складали різні легенди про нього. Деякі народи надавали божественності північному сяйву. У північноамериканських племенах було повір’я, що це там у небі духи тварин – оленів, білуг, тюленів, яких люди вбили на полюванні. Вікінги вважали, що сяйво – добра ознака, що їх благословляє тим самим. Багато північних народів розцінювали появу сяйва як ознаку чогось тривожного і пророкували різку зміну погоди. Загалом, як би там не було, сяйво однозначно заворожує, видовище – не відірвати очей.

ТОП цікавих фактів про північне сяйво

• Факт 1. Північне сяйво правильно називається полярним, тому що спостерігати його можна як на нашій півкулі Землі, так і на Південній. Просто в мові закріпилася назва “північна”. На південь воно теж трапляється, але виключно рідко. Так після падіння таємничого Тунгуського метеорита полярне сяйво люди бачили в небі навіть над Південною Європою.
• Факт 2. Виглядає воно дивовижно красиво і не дивно, що в минулому люди наділяли північному сяйву божественної природи. У міфології ескімосів, наприклад, стверджується, що це світло, що ллється з вікон небесного палацу, куди йдуть душі померлих мисливців. А найдавнішим зображенням цього оптичного ефекту, зробленими первісними людьми у наскельних малюнках, вже близько 30 000 років.
• Факт 3. Насправді полярне сяйво супроводжується звуками, а не протікає у тиші. Вони нагадують потріскування і тихі бавовни, а причиною цих звуків є розряди статичної електрики. Правда, до поверхні ці звуки долітають ледь-ледь, так що почути їх можна тільки в дуже тихому місці, де немає шумового фону.
• Факт 4. Виникає північне сяйво через взаємодії сонячного вітру з різними газами у верхніх шарах атмосфери Землі. Колір оптичного явища залежить від цього, на якій висоті це відбувається, і який газ задіяний у реакції. Кисень, наприклад, на висоті 100-120 км. дає червоний колір, а на висоті 200-400 км. – вже зелений. У 2016 році було вперше виявлені фіолетові полярні сяйва.
• Факт 5. З зрозумілих причин люди милуються північним сяйвом ночами. Насправді воно ніяк не пов’язане з часом доби, просто вдень через сонячне світло ми його не бачимо, от і все. У регіонах, де буває полярна ніч, цей ефект часто можна спостерігати, коли на годиннику ще денний час, але довкола темно, як уночі.
• Факт 6. Сила та тривалість північного сяйва безпосередньо пов’язана змагнітним полем Землі, саме тому після падіння Тунгуського метеориту вони спостерігалися там, де їх зазвичай не буває. Але найсильніше історія спостережень сяйва відбулося з 28 серпня по 2 вересня 1859 року. Причиною його стала потужна геомагнітна буря.
• Факт 7. Вчені встановили, що полярні сяйва бувають як на Землі, так й на інших планетах, мають атмосферу і магнитосферу. Вже підтверджено їхнє спостереження на Венері, Марсі та на газових гігантах. Найвражаючі з них трапляються на Сатурні, там суцільні кільця сяючого світла оточують весь полюс планети, досягаючи при цьому висоти 1200 км.
• Факт 8. Навесні та восени північні сяйва трапляються частіше, ніж взимку та влітку, а найвищі шанси їх побачити у дні, близькі до днів осіннього та весняного рівнодення. Свій внесок у ці шанси роблять і спалахи на Сонці, що провокують магнітне поле на Землі. Агентство NASA відстежує поведінку Сонця і прогнозує спалахи, повідомляючи заразом, коли вони будуть, щоб у всіх бажаючих була можливість побачити північне сяйво на власні очі. Інформація публікується на офіційному сайті NASA.
• Факт 9. Магнітне поле Венери дуже слабке, і, мабуть, тому полярні сяйва у ньому виглядають досить тьмяно. Але іноді вони охоплюють всю планету, тому їх вже складно назвати “полярними”. Вченим ще належить розгадати таємницю цього феномену.
• Факт 10. Найвищі шанси побачити північне сяйво у Гренландії та на Алясці. Там вони спостерігаються у середньому від 200 до 250 днів щороку! Тому мисливцям за цим природним явищем краще вирушати туди.