Цікаві факти про Достоєвського

Ф. М. Достоєвський відомий як автор творів, що відрізняються філософською і психологічною глибиною. Але і біографія самого письменника сповнена протиріч і несподіваних сюжетних поворотів. У цій статті ми зібрали кілька цікавих фактів, які допоможуть скласти про його незвичайну особистість більш об’ємне уявлення.

50 цікавих фактів про Федора Достоєвського

• За своє життя Федір Достоєвський написав 8 романів, 26 повістей і оповідань, і безліч творів поменше.
• Письменник походив з роду білоруських шляхтичів, який веде свою історію з початку XVI століття. Прізвище його предків була утворено від назви належавшого їм села Достоєво.
• Багато фактів біографії Достоєвського дійшли до нас завдяки його дружині, яка після смерті чоловіка почала вивчати і його життя, і життя його предків. Сам він, до речі, не знав про історію свого роду.
• Першими його творами були театральні п’єси, які, на жаль, не збереглися до наших днів.
• Літературознавці називають Федора Достоєвського першим представником жанру персоналізму в літературі.
• Микола Некрасов, отримавши від нього рукопис його першого роману “Бідні люди”, віддав її для ознайомлення знаменитому літературному критику Бєлінському зі словами “Новий Гоголь з’явився!”.
• Норвезький книжковий клуб у 2002 році включив 4 роману Достоєвського в список 100 кращих книг. Це “Біси”, “Злочин і кара”, “Ідіот” і “Брати Карамазови”.
• Іван Бунін його творчість оцінював вельми низько, пропонуючи “скинути Достоєвського з корабля сучасності”.
• Тургенєв відгукувався про саму його особистість теж вельми негативно, в листуванні називаючи Федора Михайловича “російським маркізом де Садом”.
• Критик Бєлінський після публікації першого твору Достоєвського заявив, що його талант належить до розряду таких, які визнаються не відразу. Він мав рацію – за життя Достоєвського чимало критикували, але пізніше він отримав визнання по всьому світу, і його творчість перевели на більш ніж сотню мов.
• Розділ літературознавства, що вивчає творчість Федора Михайловича, називається достоєвістикой. Приблизно так само, як творчість Пушкіна вивчає пушкінознавство.
• Не всі знають, що Федір Достоєвський писав не тільки вірші, а й прозу. Правда, поезія його була затребувана сучасниками.
• Його культовий роман “Гравець” був написаний всього за 3 тижні. Письменник створював його в поспіху, щоб передати рукопис видавцеві, отримати за неї гроші і розплатитися з боргами. “Гравець” був визнаний шедевром, і його екранізували 12 разів, причому з них тільки два рази – в СРСР. Решта екранізації знімалися в США, Німеччині, Франції, Аргентині та інших країнах.
• Протягом більшої частини життя Достоєвський був завзятим гравцем, він не раз програвав не тільки всі свої гроші, а й гроші дружини. Після чергового такого випадку він пообіцяв дружині зав’язати з азартними іграми, і дотримав слова. Останні 10 років життя він за власний кошт не грав.
• Його “Злочин і покарання” відразу після публікації стало найбільш обговорюваним твором в суспільстві. Оцінки його варіювалися від захвату до повного неприйняття.
• “Брати Карамазови” Достоєвського повинні були стати лише першою частиною епічного роману “Історія великого грішника”, але він помер через 2 місяці після публікації його першої частини.
• В Японії у 2007 році відбулося видання чергового, вже восьмого за рахунком, перекладу “Братів Карамазових” на японську мову. Книга вкотре стала бестселером, і в Японії почалося повальне захоплення творчістю Федора Достоєвського.
• З знаменитих радянських письменників про нього дуже високо відгукувалися Анна Ахматова, Борис Пастернак, Йосип Бродський і Олександр Солженіцин.
• 15 різних лауреатів Нобелівської премії з літератури стверджували, що творчість Достоєвського справила на них великий вплив.
• У 16 років майбутній письменник вступив в Інженерне училище, так як батько вважав, що література ніколи не зможе його прогодувати.
• У 1971 році, до 150-річчя від дня народження Федора Михайловича, західні дослідники-літературознавці створили Міжнародне Товариство Достоєвського, що займається вивченням його творчості.
• Його старший брат, Михайло Михайлович, теж став письменником і драматургом. Але далеко не таким відомим, як Федір Михайлович.
• Достоєвський знав напам’ять майже всі твори Пушкіна. З російських авторів він також високо цінував Лермонтова, Державіна і Гоголя, а із зарубіжних – Віктора Гюго, Гомера, Бальзака, Гете, Расіна, Байрона і Шекспіра.
• Після закінчення Інженерного училища він був зарахований в армію, як і належало, але не прослужив там і року, пішовши у відставку, щоб зайнятися виключно літературою.
  У біографії Достоєвського згадується його вразливість. Сучасники стверджували, що через якісь переживання і супутні ним нервове напруження він неодноразово непритомнів.
• У дитинстві він не цікавився іграми однолітків, вважаючи за краще весь вільний час проводити за книгами.
• За участь в революційно налаштованому інтелектуальному гуртку М. В. Петрашевського Федір Достоєвський був засуджений до смертної кари. Пізніше вирок пом’якшили, замінивши кару засланням на каторгу. На каторзі він повинен був провести 8 років, але Микола I пом’якшив вирок знову, засудивши письменника до 4 років каторги і 4 років служби в армії в якості рядового.
• Омський державний університет носить ім’я Достоєвського, так як саме в цьому місті письменник відбував свій чотирирічний термін каторги. Правда, сам Омськ йому категорично не сподобався.
• Після смерті Миколи I і воцаріння Олександра II новий імператор амністував Федора Михайловича, але розпорядився встановити за ним таємний поліцейський нагляд.
• За час каторги і військової служби особистість Достоєвського зазнала серйозних змін, і він перетворився в глибоко релігійну людину.
• Він був неймовірно ревнивий. Від дружини він вимагав сидіти вдома і не спілкуватися з іншими чоловіками, а після повернення додому письменник не раз починав шукати потенційних коханців дружини в шафах і під ліжком.
• Майже всі свої великі твори Федір Достоєвський написав уже після повернення з каторги.
• Він недолюблював Тургенєва через те, що той за свої рукописи отримував втричі більше грошей. Сам Федір Михайлович вважав це несправедливим.
• Після смерті старшого брата Достоєвському дісталася купа його боргів. Він виплачував їх до кінця життя.
• В “Злочин і кару” він описав безліч реально існуючих (або існуючих на той час) місць Петербурга. У пошуках натхнення письменник багато гуляв по міських вулицях.
• Все життя Достоєвський любив чай, причому дуже міцний. Пив він його настільки часто, що для нього завжди тримали напоготові гарячий самовар.
• Деякі його твори були заборонені царською цензурою, як такі, що суперечать духу Церкви.
• Знаменитий філософ Ніцше говорив, що Федір Достоєвський був єдиним психологом, у якого він міг дечому повчитися.
• Частина творчості Федора Михайловича недолюблював В. І. Ленін, і існує міф, що в СРСР воно у свій час було заборонено. Це не так, в радянську епоху було видано не менше 34 млн. примірників його книг, хоча офіційно він дійсно не входив в список визнаних радянською владою літераторів.
• У багатьох романах Достоєвського зустрічаються регулярно повторювані колірні і цифрові символи. В “Злочин і кару” це число 4.
• Американський письменник Френсіс Фіцджеральд, автор “Великого Гетсбі”, заявив, що на його роман вплинули “Брати Карамазови”.
• Багато шанувальників художньої творчості Достоєвського були згодні з його публіцистикою, стверджуючи, що в ньому немов уживаються дві кардинально різні людини, письменник і лютий журналіст з дивними ідеями.
• За життя Федора Михайловича не раз звинувачували в антисемітизмі. При цьому ряд його творів був переведений на іврит, і вони входили до шкільної програми в Ізраїлі.
• Протягом багатьох років життя Достоєвський страждав від епілептичних припадків.
• Свій перший роман, “Бідні люди”, Федір Михайлович тричі переробляв, прислухаючись до думки критиків і публіки.
• Сам Достоєвським своїм улюбленим твором вважав роман “Ідіот”.
• Його творчість багато разів екранізували в різних країнах, а також лягало в основу п’єс, балетів, опер і інших театральних і музичних творів.
• Свій роман “Принижені і ображені” Достоєвський написав тому, що тоді він разом з братом почав видавати літературний журнал, який треба було чимось заповнити. Тоді він і почав писати цю книгу, яка по частинах публікувалася в журналі.
• Його “Бідні люди” – перший російський соціальний роман з життя міста, в даному випадку – Петербурга.
• Нащадки Федора Достоєвського проживають в Петербурзі і в наші дні.